Женское Кафе

Сьогодні я бачила…

«Сьогодні я бачила…» – книжка особлива. Написана прозою, вона не поступається будь-якому відомому поетичному творові, оскільки її слова напрочуд невимушено заторкують найпотаємніше в кожній людині. Ця книга, написана у жанрі роздумів про наболілі питання сьогодення, виходить за межі часу і простору, в яких ми живемо, бо жоден її фрагмент не можна назвати відголосом скороминущих уподобань, що так само легко зникають, як і виникають. Отже, перед нами одна з тих незвичайних книг, обкладинка якої мало, а то й нічого нам не говорить, але під нею пульсує цілий світ, геть відмінний від нашого – охмареного песимізмом та безликістю; цілий світ, що, діючи як живодайний бальзам, стає одою життю у кожній з його незліченних форм.

Роман, в котором нет смертей, кажется мне романом, в котором нет жизни.

Одна женщина постоянно покупала еду для кошек. Продавец который прекрасно знал, что у нее никакой кошки нет, спросил, кого она кормит. — Мужа. — Да вы что, он же умрет! Через некоторое время дама перестала покупать еду. — Ну что, отравили своего супруга? Ведь я предупреждал. — При чем здесь еда! Он сломал себе шею, когда пытался облизать задницу.